Янкова Т.М.

Учитель біології та хімії, керівник гуртка РСЮТ

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ

План
1. Визначення поняття стресу.
2. Причини учительських стресів.
3. Експериментальне дослідження для визначення ступенів розвитку стрессу

4.Як боротися зі стресом.
5. Література.

Всі хвороби мають одне джерело – стрес. Якщо ви прикладете надмірне навантаження до ланцюга або до будь-якої системи, одна з ланок порветься.
Будь-який стрес починається з однієї негативної думки. Одна думка прослизне непоміченою, а за нею приходить все більше і більше подібних думок, поки не настане стрес. Стрес є результатом, але причина його – негативне мислення, що почалося з однієї-єдиної негативної думки. Проте неважливо, що саме ви вже встигли таким чином привернути до себе, – ви
можете змінити це... однією-єдиною позитивною думкою. Вона потягне за
собою інші.

Ронда Берн про здоров'я (книга "Секрет")

Стрес (від англ. stress - напруга) - це неспецифічна реакція організму на дію сильних впливів, що супроводжуються перебудовою захисних систем організму (Г.Сальє)


Термін "стрес" запровадив у 1966 році канадський учений-біолог Ганс Сальє, який звернув увагу на те, що вплив найрізноманітніших стресових чинників викликає в організмі досить однотипні реакції: гіпертрофію коркової речовини наднирникових залоз, інволюцію вилочково-лімфатичного апарату і геморагічні виразки на слизовій шлунка і 12-палої кишки.

Cтрес - це явище, яке супроводжує нас постійно. Але проблеми для здоров'я створює лише надмірний стрес. Карл Альбрехт, автор книги "Стрес та менеджмент" сказав, що стрес - це природня частина людського існування і ми повинні навчитися відрізняти допустиму ступінь стресу і надто великий стрес... нулювий стрес неможливий!
Стрес проявляється у вигляді загального адаптаційного синдрому, який проходить три послідовні стадії:
1.реакція тривоги (напруги, чекання) - мобілізація захисних сил;
2.реакція резистентності (адаптивна, власне стрес) - пристосування до
складної ситуації;
З стадія виснаження (дезадаптації, післястрес) - наслідки тривалого впливу стресу.
Перша стадія передбачає негайну мобілізацію захисних сил організму. Вона складається із фази шоку та протишоку. У фазі шоку спостерігається гіпотонія м'язів і артеріальна гіпотензія, гіпотермія, гіпоглікемія, підвищення проникності капілярів. Фаза протишоку характерна розвитком змін у протилежному напрямку - підвищення тиску, м'язевого тонусу тощо. У другій стадії стресу секретується велика кількість гормонів, активізуються анаболічні процеси, максимально активізуються всі захисні сили організму. Але в разі тривалої дії стресу адаптація порушується. Стрес переходить в третю фазу. Різке зменшення функціональних резервів веде до стадії виснаження з усіма витікаючими наслідками.
Стрес, який найчастіше переживають учителі характеризується надмірними фізичними та психологічними навантаженнями. Ознаками стресу є хвороби чи патологічні стани організму.
Хвороби, які вважаються результатом дії гострого стресу:
- інфаркт;
- інсульт;
- травми;
- суїциди.
Хвороби, які вважаються результатом дії хронічного стресу:
- виразкова хвороба травного тракту;
- гіпертензія;
- новоутворення;
- серцево-судинні захворювання;
- неврози, невропатії, психопатії.

Стрес викликається найрізноманітнішими чинниками, пов'язаними з основною роботою, подіями особистого життя природними явищами тощо. Найпоширеніші організаційні стресові чинники наступні:
• невідповідне (надмірне чи недостатнє) робоче навантаження;

• конфлікт ролей, коли до працівника ставляться суперечливі вимоги;
•невизначеність,ролей,становища;
• нецікава робота.

Особистісні стресові чинники зумовлені найрізноманітнішими життєвими ситуаціями. Слід відмітити, що значні позитивні впливи це також стресові впливи, які відбуваються за такими ж механізмами, як і негативні. Педагогічні працівники ж, як вважають дослідники, у списку людей які постійно перебувають у с тресовому стані. Причин для цього дуже багато: низький престиж професії, постійне нервове напруження, невдоволеність результатами своєї праці. Хто ж бажає жити у стані постійного стресу? І це при тому, що вимоги до професії та відповідальність учителя є неймовірно високими. Без учителя немає ні героя, ні поета, ні політика, ні вченого. Можливо, у класі, в якому він веде урок,— майбутній президент, академік, письменник, а можливо — аферист або кілер. Усе це — в руках педагога. Гарний учитель ставиться до своєї професії не як до ремесла, а як до мистецтва. І навіть якщо 40 хвилин уроку — не спектакль, то педагог все одно, як на сцені. І глядач у нього — найвибагливіший. Кожен учитель повинен створювати власний імідж не у вигляді кольору краватки або шкарпеток, а відповідно до образу професії та свого внутрішнього «Я». Він повинен бути усміхненим, доброзичливим, соціально й особисто відповідальним, ерудованим, винахідливим. Він не повинен думати на уроках, що до зарплати катастрофічно не вистачає грошей, що за рогом у магазині кури дешевші, ніж на базарі, що в дочки псується характер, а син вплутався у «погану» компанію. Загалом — забути про своє, особисте, наболіле, і цілком, без залишку присвятити себе «чужим» дітям — гіперактивним, нестабільним, неслухняним. Адже робота вчителя не закінчується уроком, він повинен готуватися до наступного уроку, читати, дивитися, переживати, спілкуватися і з дітьми, і з їхніми батьками, колегами. Про психологічну небезпеку, яка загрожує педагогу на кожному етапі його діяльності, московський учений В. Шлахтер образно сказав: «Ви гадаєте, шизофренія не є заразною? Ми просто ще не виявили вірус».
У чому головна причина вчительських стресів ?
Психологи розглядають учительську працю як одну з найбільш стресових, тому що педагогічна робота — це, перш за все, спілкування. Узагалі всі види професій можна розділити на роботу з предметами, технікою, знаками, науковими об’єктами. Професій, пов’язаних із спілкуванням, не так уже й багато, і вони завжди проблемні. Праця вчителя пов’язана із спілкуванням з дітьми — це стрес у квадраті. Багато хто говорить: з досвідом, протягом дов­гих років роботи можна було б адаптуватися. Але все не так просто. Судіть самі: вчитель приходить на роботу й у вчительській спілкується з колегами. Це перший тип спілкування — на рівних. Тут говорять і про роботу, і про хатні та сімейні проблеми, яку кофтинку купила — загалом, відбувається цілком рівноцінне спілкування з колегами на найрізноманітніші теми. Потім учитель іде на урок, скажімо, до учнів молодших класів. Тут він повинен керувати, тому що діти в цьому віці, керовані вчителем, із задоволенням виконують його вказівки. Наступний урок, наприклад, у 6-му або 7-му класі. Тут виникають абсолютно інші стосунки. Підліток не буде терпіти менторський тон. Для нього головне — не інформація, яку він отримує, і не схвалення або оцінка вчителя, а те, як він, підліток, виглядає перед колективом однолітків. Далі, наприклад, 11-й клас, юнацький вік. У цих дітей — ділове ставлення до уроку. Вони готові пробачити помилку, але не пробачать, якщо вчитель не відповість на поставлене запитання. І ще: юнаки вимагають поважного ставлення до себе, практично на рівних. Завдання вчителя — знайти гармонію у рівності спілкування та у взаємовідносинах старшого та молодшого.Чотири типи спілкування протягом одного дня! А ще є батьки учнів, перевіряючі інстанції, своя родина…
Але повернімося до основних чотирьох типів. Навіть одним із них оволодіти складно, а вже усіма чотирма, та ще гнучко перебудовуватися, «перескакувати» з одного на інше — далеко не кожна психіка це витримає. Та це — вимога професії. Природно, що вчитель протягом дня робить декілька промахів. І саме це — джерело стресів і комплексів, які коли-небудь обов’язково прорвуться.
Так, це вимога професії, та часто вчитель виявляється непідготовленим і, у результаті, незахищеним. Його не вчать цього в педагогічних вузах.
Є курс психології у педагогічних інститутах, університетах, училищах. Зазвичай у ВНЗ вчать, в основному, того, що таке сприйняття та пам’ять дитини, які бувають типи темпераменту. І лише одна-дві теми (і це у кращому випадку!) присвячені спілкуванню. Це не просто мало — це нічого. У результаті — вчитель просто боїться увійти до класу. Це як у клітину з тиграми увійти, не умієш поводитися: з’їдять. Учитель не винний, його не навчили, він розуміє, що робить одну помилку за іншою, але як із цим впоратися — не знає.
Статистика свідчить: перша професія за показниками ранньої смертності — журналіст, друга — кілер, третя — вчитель. Тому серед учителів — найбільший відсоток серцево-судинних захворювань, хвороб шлунково-кишкового тракту. Звичайно, ці хвороби мають різну природу, але в багатьох випадках вони є результатом стресу. Його прояви — серцебиття, почервоніння шкіри, поганий сон. Та все це — медичний аспект. Стосовно ж психологічного моменту... Стрес, набутий у спілкуванні зі школярами, батьками, колегами, вчитель «розряджає» у тому ж середовищі. Тобто приходить у клас і криком, причіпками доводить усім, хто тут головний. Діти цього не прощають, виникають нові й нові перед­умови для стресу, який, ставши затяжним, переростає в комплекс.
Стрес — ситуативна позиція, триває день, два, три, потім зникає. Комплекс — це коли стрес переростає в постійний стан. Це буває майже в кожного вчителя — стрес, який із часом переходить у комплекс. Проблема ж у тому, що вчитель, який робить помилки одну за ­одною, вже не розуміє, у чому ж справа, і, кінець кінцем, вирішує: діти погані, поганий клас, у ньому агресивне угруповання. Але діти не гарні й не погані самі по собі, вони просто діти, і вирішити питання можна, тільки знайшовши підхід до дітей, і ні в якому разі не переносячи на них свою проблему.
У результаті соціологічного дослідження було виділено дві групи вчителів. Перша — вчитель на уроці займається безпосередньо своєю справою, тобто, рівно спілкуючись з дітьми, веде і нформаційно-виховну роботу. У вчителів другої групи виникає другий план, де «внутрішнє з’ясування відносин» із дітьми набуває все більш агресивних форм. Часто другий план переростає в перший, і вчитель приходить до класу не для того, щоб вести урок, а щоб довести «хто є хто», і таким чином, нехай тимчасово, зняти свій стрес. Зарубіжні психологи провели експеримент із прихованою камерою й зрозуміли, що вчителі другої групи, часто не усвідомлюючи цього, диференціюють клас. Наприклад, дитині, яка не дратує вчителя, дається 7 секунд на обдумування відповіді, дитині, яка дратує,— тільки 3 секунди. Виникає розшарування класу на «улюбленчиків» і дітей, яких «не люб­лять». Насправді любов тут ні до чого, вчитель просто дає вихід своєму стресу. Поступово це переходить у систему, адже будь-яка звичка переростає у характер (візьміть, наприклад, паління: дві-три викурені за день цигарки це не є шкідливою звичкою, але до них потягне і завтра, і післязавтра, і ось вже людина — завзятий курець). Так і тут: первинно це вимушена міра, потім — «без цього не можу» .
Для життя людини, її психічного та фізичного здоров’я, її щастя важливим є уміння долати стреси. Подолання – це мінливі психічні та поведінкові зусилля, якими людина відповідає на вимоги, що висуваються стресом. Подолання – це не одна-однісінька стратегія, яка вживається за будь-яких обставин, у будь-який час. Люди долають стрес по-різному. Ефективна відповідь на стрес, яка веде до адаптації, – це використання такої стратегії взаємодії зі стресором, яка значно знижує переживання стресу. Неможливо думати, що можна повністю уникнути стресу. Окрім того, стрес сам по собі не обов’язково щось погане. Певний обсяг чи рівень стресів в нашому житті є природним. Стрес часто є природним наслідком того, що ми живемо в реальному світі. Лише застосування неефективних способів боротьби зі стресами може виснажувати, приносити нещастя.
Неефективні способи подолання стресу – це ті, що протягом певного часу не приводять до зниження рівня стресу.
Коли не відбувається зниження стресового стану, то людина фіксується (“зациклюється”), продовжує реагувати однаково на той самий стресор. Фіксування рідко буває адекватною реакцією на стрес. Але це не означає, що треба негайно змінювати спосіб реагування. Якщо вам не пощастило, спробуйте ще і ще раз, але не занадто довго. В якийсь момент людина повинна бути готова відступити, відмовитися від старої послідовності дій і спробувати щось інше.
Різновидом фіксування є відкладання “на потім”. Приклад: Підготувати і здати через певний період курсову роботу... Замість того, щоб писати, ви починаєте відкладати цю роботу. Якщо ви залишаєте собі все менше часу на її підготовку, то самим збільшуєте вірогідність сильнішого стресу.
Якщо людина не змінює свою поведінку або зовсім нічого не робить, то виникає одна з двох поширених реакцій на стрес: агресія або тривога. Відчуття тривоги, знервованість заважає нормальній адаптації до життя. Чим більше тривожності, тим більше неприємностей, дискомфорту та болю. Сильна і тривала тривога веде до душевних захворювань, депресивних невротичних станів.
Успішні способи подолання стресу
Способи подолання стресу:

Якщо ми звернемося до схеми стресу, то помітимо, що перша група діє зі стресором, друга група взаємодіє з інтерпретацією стресу, третя має справу з фізичним ефектом від стресу.

1) Активний вплив на проблему
В учня конфлікт з деспотичним викладачем, який погрожує на екзамені поставити незадовільну оцінку. Що учень може зробити в цій ситуації? Вирішити, розв’язати проблему самому чи змінити своє ставлення, почуття, тобто змінити погляд на проблему.
Подолання через зосередження на проблемі (стресорі) залежать від характеру проблеми: вас уже звыльнили з роботи , чи у вас є тільки підозра, що вас можуть звільнити.
Спочатку потрібно визначити проблему. Конфлікти, стреси часто відбуваються тому, що люди не вміють коректно визначити проблему. Приклад: Проблеми у чоловіка на роботі – винна дружина, яка не дає йому достатньої підтримки; жінка, перевантажена хатніми справами, вважає, що її проблема – ледачий чоловік; отримав двійку – проблема у тому, що викладач несправедливо оцінив, конфлікт з викладачем – деспотичний, несправедливий викладач. Необ’єктивна оцінка проблеми і спроби боротися зі стресом, звинувачуючи інших, ведуть до зростання стресу.
Визначивши проблему, потрібно якомога більше про неї дізнатися. Визначення проблеми та наявність інформації про неї дасть можливість віднайти способи розв’язання труднощів.
Багато людей в стресі не бачать можливостей його позбутися. Вони зводять все лише до двох альтернатив: залишитися і страждати або втекти і все втратити.
Зосередженість на роботі з проблемою має великі психологічні переваги: сприяє підвищенню самоповаги людини, ефективності її дій, контролю за зовнішніми ситуаціями.

2) Зміна поглядів на проблему
Друга група способів подолання стресу – інша інтерпретація проблеми, тобто сприймання проблеми по-новому. Є кілька стратегій як цього досягти.
Способи зміни погляду на проблему:

- Нова інтерпретація проблеми – переоцінка, гаслом якої може бути постулат: “Все не настільки погано”. Пізнавальна переоцінка означає переосмислення природи проблеми таким чином, щоб пролити нове (позитивне) світло на неї. Те, як ми себе почуваємо в даній ситуації, великою мірою залежить від нашої пізнавальної оцінки, або схвалення цієї ситуації. Адже сила впливу стресора залежить не від об’єктивної характеристики, а від нашого суб’єктивного ставлення до нього. “Наше життя є таким, як ми про нього думаємо”. Соціальне порівняння. Базується на установці: “Мені краще ніж іншим”. Уникання. Базується на установках –“Це не проблема”. “Годі хвилюватися”. “Потрібно поставити обмежувач на хвилювання”. Гумор. Базується на установках –“Це смішно”. “Серце радісне добре лікує”.
Людина, яка здатна перетворити “жахливі новини” на абсурдні, кумедні, менш схильна до депресії, напруження, гніву, ніж та, яка все сприймає дуже серйозно і піддається поганому настрою. Важливим є пізнавальний компонент гумору. Коли ви глузуєте з проблеми, то вміщуєте її в нову перспективу: починаєте бачити її безглузді, анекдотичні аспекти і набуваєте тим самим контролю над нею.
Мати почуття гумору – це не весь час сміятися чи ходити з веселою маскою. Нерідко за посмішкою маскується почуття незручності, безпорадності, нещастя. Окрім того, потрібно зазначити, що гумор ворожий, брутальний, який принижує інших, не зменшує стрес. Він нерідко викликає ще більше напруження і гнів.
3) Приймання проблеми і зменшення фізичного ефекту стресу Вживання ліків є відомим способом зменшення шкідливого стресу. Релаксація або розслаблення – найпростіший спосіб зменшити ознаки стресу (високий тиск крові, прискорене дихання). Фізичні вправи і прояви – біг, танці, їзда на велосипеді (фізичні вправи), плач, сміх (фізичні прояви) дуже важливі для підтримування здоров’я і зменшення стрессу. Свіже повітря і вода сприяють ефективнішій боротьбі зі стресом.
4) Комплексні способи подолання стресу Допомога інших та надання допомоги іншим.
Людина в стані стресу може звернутися за допомогою і підтримкою до інших. Вона не повинна долати стрес самотньо. Підтримка друзів та близьких може дуже допомогти. Але, не менш дієвим способом подолання стресу є також надання допомоги іншим. Люди набувають сили, коли надають допомогу іншим.
Через такі складові, як терпимість (толерантність), прощення, відчуття зв’язку з людьми приходить допомога і полегшення.
Різновидом психологічної допомоги є консультативна допомога або психотерапія, яку людині в стані стресу надає професіонал (консультант чи психотерапевт). Віра в Бога.
Віра в Бога пропонує звільнення від стресу шляхом зміни уявлення людини про саму ситуацію, про вимоги до себе, про можливість і важливість справлятися з цими вимогами. Той, хто вірить, що Бог його любить, сприймає неприємності набагато спокійніше, тому що сприймає їх або як заслужений наслідок своїх дій, або як випробування. Зміна способу життя, наближаючи його до здорового і врівноваженого.
Те, що з нами трапляється, є наслідком того, як ми живемо, що їмо, як поводимося, яких звичок дотримуємося. Ми можемо відмовитися від шкідливих продуктів та напоїв, поганих звичок, розвинути в собі самоконтроль, розвивати впевненість в собі, займатися самовдосконаленням.
Отже, зі стресом можна боротися. Він може бути навіть корисним. Адже зустрічі з загрозами змушують нас замислюватися над життям, виробляти в собі терпіння, стриманість, мужність, волю, удосконалюватися. Багато хто з психологів наполягає — активне життя, спорт, аутотренінг, антидепресанти. Все це не допоможе або допоможе на дуже короткий час. Проблему треба розв’язувати докорінно й шукати треба тільки радикальний вихід. Таким виходом є різні психологічні тренінги. Не цикли лекцій, не лише курси підвищення кваліфікації, а саме тренінги. Проте є один момент, який може зупинити вчителя (адже всім відомий розмір учительської зарплати) — це те, що курси, звичайно, платні.
Є ще один варіант — шкільні психологи. На жаль, у школах їх майже завжди використовують не за призначенням — урок замінити, документацію заповнити. Адже, якщо це люди із професійною базовою освітою, вони могли б ефективно допомагати вчителям. Узагалі процес психологічних тренінгів поки перебуває в початковій стадії, це поки що далеко не масове явище. Для того щоб звернутися до психолога, потрібний високий рівень свідомості. На практиці ж виходить: перша позиція — я не така, друга — діти не такі, третя — і діти гарні, і я супер, просто мені потрібно трошки підкоригуватися, і усе стане на свої місця. І лише остання позиція є правильною. Боротьба із стресами полягає в тому, щоб навчитися справлятися з стресами перш за все в собі. Дотримання гігієни праці, тіла та духу сприятиме утриманню рівноваги в житті, а отже й буде запорукою надмірних стресів. Якщо людина вирішили вести боротьбу зі своїми стресами і комплексами, їй необхідно розробити чітку програму. Головне — бажання щось змінити на краще. Спершу потрібно критично оцінити свій одяг і зачіску. Адже мати гарний вигляд — означає поважати тих, хто вас оточує. Вам повернеться сторицею — і діти, і колеги, і ви самі станете більше себе поважати. Увімкніть у собі почуття гумору, без нього вчитель приречений на психічне нездоров’я. Усвідомлюйте щосекунди, що ви робите важливу, потрібну, суспільно значущу справу. Почати потрібно зі свого ставлення до професії, адже якщо сам учитель вважаєте її непрестижною, неможливо вимагати від інших ви­знан­ня високого статусу цієї професії. Останній, і мабудь, головний етап — тренінгова група. Не потрібно боятися вчитися. Адже, чим мудріша людина, тим більше вона усвідомлює необхідність розвиватися далі. Життя — це пошук і постійне вдосконалення. Коли людина усвідомлює це, її стреси залишаться в минулому, а робота замість страху та невдоволеності почне дарувати ні з чим не зрівнянні радощі.

Проблеми життя
Професор почав заняття, піднявши склянку з водою. Він підняв склянку
так, щоб було видно всім студентам, а потім запитав:
- Як ви думаєте, скільки важить ця склянка?
Студенти відповідали:
- 50 грам!..
- 100 грам!..
- 150 грам!..
- Правду кажучи, я не знаю. Мені потрібно буде його зважити, - сказав
професор. - Дозвольте мені задати вам ще одне питання. Що трапиться,
якщо я потримаю цю склянку ось так кілька хвилин?
- Нічого, - сказали студенти.
- Добре, а що відбудеться, якщо я цілу годину буду тримати склянку? -
запитав професор.
- У Вас заболить рука, - сказав один зі студентів.
- Ви праві, а що трапиться, якщо я простою ось так цілий день?
- У Вас заніміє рука, може бути судома, Вас може паралізувати,
прийдеться їхати в лікарню, - відповів інший студент, і всі засміялися.
- Дуже добре, але чи зміниться вага склянки за цей час? - запитав
професор.
- Ні, - відповіли студенти.
- Тоді що стане причиною болю в руці та судом?
Студенти були спантеличені.
- Опустіть склянку! - сказав один зі студентів.
- Правильно! - сказав професор. - Із проблемами в житті треба поступати
подібно. Поки ви думаєте про них кілька хвилин - нічого не відбувається,
усе в порядку. Якщо думаєте про них довго - це перетворюється у хворобу.
Думаєте ще довше - вони паралізовують вас. Тоді ви не зможете нічого
зробити.
Важливо думати про проблеми в житті, але набагато важливіше буде, якщо
ви "опустите їх" і будете робити це щодня перед сном. Якщо ви будете так
робити - у вас не буде стресу, ви будете просинатися щодня свіжими і
повними сил. Ви зможете впоратися з будь-якою проблемою, з будь-яким
викликом, що буде вам кинутий!
Не забудьте "опустити склянку" вже сьогодні.



Експериментальне дослідження

для визначення ступенів розвитку стрессу


Методика 1. Визначення ступенів розвитку
Мета: використовуючи методику, пересвідчитися на практиці, що в кожної людини різні ступені розвитку стресу, що призводять до негативних наслідків.
Обладнання: анкета для визначення темпераменту.
Інструкція: суть методики дослідження ступенів розвитку стресуполягає в наступному. В анкеті запропоновано 20 запитань на які потрібно дати відповідь, виходячи з того, як часто дані твердження підходять вам. Відповідати потрібно на всі судження, навіть якщо воно вам не підходить.
Хід роботи
Для того щоб пересвідчитися на практиці, що в кожної людини різні ступені розвитку стресу, були провеведені дослідження що спрямовані на визначення ступенів розвитку стресу. Об’єктом дослідження були учні 9 класу та педагоги Тальнівської ЗОШ І- ІІ ступенів №3 ( 15 учнів, 20 педагогів).

Обробка результатів
Опрацювавши результати відповідей – оцінюємо їх за даною шкалою (додаток А) і від отриманої суми віднімемо 20 балів. Кінцевий результат є остаточним.
Якщо було отримано менше 10 балів: ця людина чудово адаптується до стресових ситуацій, і її здоров’ю нічого не загрожує.
Якщо сума складає від 11 до 30 балів: це нормальний рівень стресу, який проявляється у людей, що ведуть активний спосіб життя.
Якщо сума перевищує 30 балів: варто подумати про те, що стресові ситуації мають великий вплив на життя, і така людина не чинить їм опору.
Якщо було отримано більше 50 балів: такі люди дуже часто потрапляють в стресові ситуації, що є дуже небезпечно для здоров’я.
Після проведення першої методики результати виявились наступні:
2 учня, 1 учитель - 27балів
2 учня, 4 учителя – 29 балів.
4 учня, 5 учителів – 31 бал.
5 учнів, 3 учителя - 34бали
2 учень, 6 учителів – 42 бали.
1 учитель - 50 балів

1 учень – 52 бали.

Висновок: за результатами цієї методики ми дізналися, що кожному досліджуваному властивий певний ступінь розвитку стресу. Серед досліджуваних 18 – мають від 34 до 52 балів, а у 15– від 29 до 31. Це свідчить про те, що вбільшості учні досить часто потрапляють в стресові ситуації, що проводить до негативних наслідків.


Методика 2 : Визначення рівня розвитку стійкості до стресу
Мета: за допомогою методики переконатися на практиці, що кожен досліджуваний має свійрівеньстійкості до стресу.
Обладнання: опитувальник для визначеннярівня розвитку стійкості до стресу.
Інструкція : суть методики визначення рівня розвитку стійкості до стресу полягає в наступному. Досліджуваним пропонується 50 тверджень, які торкаються різних станів їхнього життя і пропонуються відповіді на дані судження («Так» або «Ні»). Відповідати потрібно швидко, довго не задумуючись.
Хід роботи
Для того щоб пересвідчитися на практиці, що в кожної людини різні ступені розвитку стійкості до стресу було проведено методику, що спрямована на визначення рівня стійкості до стресу. Об’єктом дослідження були 15 учнів 9 класу та 20 педагогів Тальнівської ЗОШ I-II ступенів №3.
Обробка результатів
При збігові відповіді на питання з ключем відповіді присвоюється один бал.
Високий рівень стійкості до стресу – від 1 до 15 балів.
Середній рівень стійкості до стресу – від 15 до 25 балів.
Низький рівень стійкості до стресу – від 25 до 50 балів.
Високий рівень стійкості до стресу вказує практично на відсутність стресових станів, здатність людини певним чином протистояти стресовим ситуаціям. Психічний стан при цьому майже не міняється, фізичних та фізіологічних змін не відзначається.
При середньому рівні відбуваються відчутні зрушення у психічному стані. Стійкість до стресу присутня та не в кожній життєвій ситуації. Такі особи можуть уникнути стресових станів та не завжди. При цьому спостерігається загальна мобілізація психічної діяльності, часто не притаманна людині у звичайних обставинах: зібраність, організованість, підвищена розумова працездатність, кмітливість, впевненість у собі, блискавична реакція, стійкість до перешкод, активізація мовленнєвої активності, загальна позитивна оцінка даного стану в цілому.
Низький рівень стійкості до стресу характеризується порушенням та розладом основних фізичних, фізіологічних і психічних функцій, зростає кількість скарг на різного роду неприємні відчуття, дискомфорт. Погіршується свідомий контроль за виконанням діяльності, трапляються труднощі у зосередженні, запам'ятовуванні, мисленні, зростає кількість помилок, незвичних реакцій, неточності, посилюється роль автоматичних, стереотипних дій, які витісняють творчі, свідомі та довільні дії. Цей стан, безумовно, шкідливий і його треба якнайшвидше припинити.
Результати тестування

2 досліджуваних мають низький рівень стійкості до стресу

31 досліджуваний має середній рівень стійкості до стресу

2 досліджуваних мають високий рівень стійкості до стресу

ДОДАТОК А
Методика №1
Анкета для визначення ступенів розвитку стресу

Твердження

Завжди

Часто

Іноді

Майже ніколи

Ніколи

1

Ви їсте, припустимо, одну гарячу страву в день

2

Ви спите 7-8 годин, приблизно, чотири рази на тиждень

3

Ви постійно відчуваєте любов інших і взаємно віддаєте свою любов

4

На відстані 50 кілометрів у Вас є хоча б одна людина, на яку Ви можете покластися

5

Ви займаєтеся спортом хоча б два рази на тиждень

6

Ви палите (як часто)

7

Ви вживаєте алкоголь

8

Ваша вага відповідає Вашому зросту

Ріст (см) — Вага (кг) =100 ± 10

9

Ви маєте багато незадоволених потреб

10

Вас підтримує Ваша віра

11

Ви часто займаєтесь творчою діяльністю

12

У Вас багато друзів і знайомих

13

У Вас є один чи два друга, яким Ви цілком довіряєте

14

У Вас гарне здоров’я

15

Ви можете відкрито сказати про свої почуття, коли Ви злі чи занепокоєні чимось

16

Ви регулярно обговорюєте з людьми, з якими проживаєте, Ваші домашні проблеми

17

Ви робите щось тільки заради жарту хоча б раз на тиждень або смієтесь три рази на тиждень

18

Ви можете організувати Ваш час ефективно

19

Ви часто нервуєте

20

У Вас є час для себе кожного дня

ДОДАТОК Б
Методика №2
Текст опитувальника

Зазвичай я спокійний і мене нелегко вивести з рівноваги. -Ні.
Мої нерви розхитані не більше, ніж в інших людей. -Ні.
У мене рідко бувають головні болі. – Ні.
Я рідко втомлююся. - Ні.
Я майже завжди почуваюся щасливим. — Ні.
Я впевнений у собі. – Ні.
Я практично ніколи не червонію. — Ні.
Я людина смілива. - Ні.
Я пітнію не більше, ніж інші. - Ні.
Я рідко відчуваю сильне серцебиття. – Ні.
Зазвичай мої руки теплі й не дуже бояться холоду. - Ні.
Я сором'язливий і нерішучий не більше, ніж інші. - Ні.
Мені іноді не вистачає почуття впевненості у своїх силах. - Так.
Часом мені здається, що я ні до чого не здатний. -Так.
У мене бувають періоди такого занепокоєння, що я не можу всидіти на місці. -Так.
У мене часто болить шлунок. – Так.
Часто думаю, що не вистачить духу подолати майбутні труднощі. - Так.
Хочеться бути щасливим, як інші. – Так.
Часто здається, що не вистачить сил упоратися з усіма справами. - Так.
Мене часто мучать кошмарні сновидіння. – Так.
Коли я хвилююся, починають тремтіти пальці рук. - Так.
У мене уривчастий, неспокійний сон, я часто прокидаюся серед ночі. – Ні.
Мене часто тривожать можливі невдачі. – Так.
Іноді відчуваю страх і тоді, коли реальної небезпеки немає. – Так.
Мені складно зосередитися на одній справі. -Так.
Навіть просту роботу я часто роблю з напруженням. Мене легко збентежити. - Так.
Я майже постійно відчуваю незрозумілу тривогу. – Так.
Я схильний серйозно сприймати навіть дрібниці. - Так.
Я схильний усе переживати, іноді при цьому плачу. - Так.
У мене трапляються напади нудоти й блювання. - Так.
Регулярно в мене трапляється розлад шлунку. - Так.
Я знаю: коли я хвилююся, то дуже червонію. - Так.
Зазвичай мені складно зосередитися на чомусь особисто для мене дуже важливому. -Так.
Мені постійно хочеться поліпшити своє матеріальне становище. - Так.
Нерідко я думаю про те, що хотілося б приховати навіть від близьких: соромно. - Так.
Іноді через сильні переживання я погано сплю. - Так.
Коли я хвилююся, іноді пітнію.-Так.
Навіть у холодні дні я іноді сильно пітнію. – Так.
Часом через неприємні думки ніяк не можу заснути. – Так.
Я - людина, яка легко збуджується. Так.
Іноді відчуваю, що моє життя марне. - Так.
Нерідко через хвилювання легко втрачаю над собою контроль. - Так.
Я часто відчуваю незрозумілу тривогу. – Так.
Гадаю, що я чутливіший за багатьох своїх колег. - Так.
Майже постійно відчуваю голод. – Так.
Часто здається, що мене просто переслідують хвороби. - Так.
Часто здається, що за мною хтось стежить. – Так.
Очікування завжди мене нервує. - Так.

Література

1. Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей: Как
вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично:
Как перестать беспокоиться и начать жизнь: Пер. с англ.. – С. - Пб:
Лениздат, 1992. - 708с.

2. Загальна психологія. / За заг. ред. С. Д. Максименка. Підручник. –
Вінниця: Нова книга, 2004. – 704 с.

Кiлькiсть переглядiв: 513

Коментарi

  • Earnestdep

    2017-07-27 22:08:21

    [url=http://fly-bra-bay.ru/samokleyushiysya-byustgalter-nevidimka-fly-bra.html]самоклеющийся бюстгальтер невидимка fly bra[/url] [url=http://fly-bra-bay.ru/silikonoviy-byustgalter-fly.html][img]http://fly-bra-bay.ru/flybra-video2.jpg[/img][/url] Бюстгалтер-невидимка Флай Бра – революционное изобретение, пришедшее женщинам на помощь! Мягкий, естественный, многоразового использования, легко моющийся, без бретелек, с открытой спиной! Это изобретение японских специалистов отвечает многим женским запросам,...

  • Jennpa

    2017-04-07 01:35:46

    Zac Brown Band is a famous country singer, so don't miss the possibility to visit [url=http://zacbrownbandtourconcerts.com/]Zac Brown Band tickets nc[/url]...

  • KennethJer

    2015-06-13 15:39:19

    [url=http://vseobankah.com/kredit-ufa]банки воронежа кредит наличными[/url] На нашем ресурсе вы сможете узнать всё о банковских учреждениях РФ, об услугах, которые предоставляются банками России. Мы собрали всю важную информацию о банковских учреждениях, с её помощью любой пользователь сможет подобрать оптимальный вариант вложения средств – оформить депозит на выгодных условиях в каком-либо банке, имеется возможность оформить онлайн кредит в любом из российских банков. Мы создали наш сайт с ознакомительной...