Розробка сценарію на тему:

“Хліб — усьому голова”

Ведуча:
Доброго дня любі друзі!
Ведучий:
Вітаємо всіх сьогодні в цьому залі на нашому святі „Хліб - усьому голова”.
Пісня „На нашій Україні”

Ведуча:
Хліб — найвиразніший, найпопулярніший, найбільш значущий атрибут слов'янського харчування.
Ведучий:
Хліб — усьому голова,
Хліб та вода — козацька їда.
Ведуча:
Про хліб поговорим сьогодні,
Бо хліб – усьому голова.
Від хліба все – і радість, і пісня,
І життя, і зростання, і матері посміх,
І кроки дитини, і доля щаслива.
Візьму я в руки хліб духмяний,
Він незвичайний, він святий.
Ввібрав і пісню, й працю в себе,
Цей хліб рум`яний на столі.
Йому до ніг вклонитись треба,
Він – скарб найбільший на землі.
Ведучий. Хліб здавна вважався символом святості, символом радості, щастя,
здоров`я та багатства.

Ведуча:
Людина вирощує зернові культури для харчування вже приблизно 10 000 років. Раніше зерно мололи, змішували з водою і їли як кашу. Пізніше з каші на гарячих каменях або в попелі пекли хлібні коржики із зерна дуже грубого помолу та води. Подібний хліб і зараз готують в різних частинах світу, наприклад, мексиканську тортилью, індійський чапаті, шотландські та північноамериканські вівсяні коржики.

Ведучий:
Згідно з археологічними знахідками хліб відомий понад 5000 років. Він був важливим продуктом харчування ранніх цивілізацій, зокрема в Єгипті, де вже у той час хліб у великих кількостях виготовлявся в пекарнях. У античні часи єгиптяни мали прізвисько хлібоїди. Вже між 2860 і 2840 до Різдва Христового в країні на Нілі було відомо 30 різних сортів хліба. З Єгипту знання про випічку хліба через Грецію і Римську Імперію потрапили в Європу.
Ведуча:
Виявляється, що запах хліба — один із найбагатших і складніших за своїм складом. Виникає він при взаємодії більш, ніж шістдесяти ароматичних елементів. З одного зернятка виходить близько двадцяти міліграмів борошна, і це означає, що для випікання одного буханця потрібно борошно від помелу приблизно 10 тисяч зерен.
Пісня „Зелений світ”
Ведуча. Жнива для селянина – це все: достаток у господі, затишок у родині,
щаслива пісня і веселе свято.
Учень 1.
Зачастили дощі – та непрошені,
А хліба на полях ще не кошені.
Вже не день і не два – хмари горами.
Поміж хмари – блискавиці узорами.
Понад морем хлібів, понад лозами –
Ні чаклунством спинить, ні прогнозами.
І шепочеться жито з пшеницею:
Учениця 1.
Як же буде тепер з косовицею?
І ячмінь по землі низько стелиться,
І з гречок пада біла метелиця.
А громи гуркотять – перед зливою –
Понад хмурим Дніпром, понад нивою.
І луна від громів – в серце болями:
Не прикриєш лани парасолями,
Ані навіть любов’ю великою…
І тривога гука перепілкою.
Там, де стебла обтяжені росами…
Зупинились малятками босими…
Чим же я хлібороба порадую?
Може, давнім прислів’ям – порадою,
Що на випадок цей мовить водиться:
« А можливо, воно розпогодиться?».
Утішати його? Для чого воно!
Все завчасно, гуртом обмірковано:
Буде бій і буде жниво покошено –
Раз тривогу в полях оголошено.
Учень 2.
А зараз, відгадайте любі друзі, загадки.
Одгадай загадку: кину її в грядку, нехай моя загадочка лежить до весни. (Озимина)
Ноги на полі, середина надворі, голова на столі.
(Корінь, стебло, зерно)
Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а має вуса.
(Ячмінь)
У хлів іде без шкіри, а виходить із шкірою.
(Хліб у піч та з печі)
Ріжуть мене ножакою,
Б`ють мене ломакою,
За те мене отак гублять,
Бо всі мене дуже люблять.
(Хліб)
Без рук, без ніг, а підперезаний.
(Сніп)
Не золотий, а жовтий, не дід, а з вусами, не сам, а з друзями розмовляє.
(Колос)
Б`ють мене, топчуть, ріжуть, а я все терплю, усім добром плачу.
(Хліб)
Круглий, мов сонечко, щедрий, мов літечко, на черінь просунеться, стоїть – красується. З печі – на блюдо, їжте мене, люди, на здоров`ячко.
(Коровай)
Учениця 1.
А як румянець хлібу нагнітала
Селянська піч, від полум`я жарка,
Відбившися, зі споду пульсувала
Капустяна артерія листка.
І коровай, як сонце прохололе,
Займав почесне місце на столі,
А косарі виходили у поле
За хліб насущний кланятись землі,
Після роботи дітлахам окрайчик
Приносив батько –
Може, й справді так –
Передав отой гостинчик зайчик,
Пропахлий диво – казкою на смак…
Не тільки диво – казкою багаті,
І не єдиним хлібом живемо,
А тільки чом, коли ні крихти в хаті,
Тривогою сурмиш, мя сурмо?
Тоді насправді світишся промінням,
Одрізуючи скибку дорогу,
І хліб стає не копійчаноцінним,
А золота самого на вагу!
Ведуча:
Про Хліб і його святість в Україні складено багато приказок і прислів`їв і нам про це розкажуть учні які добре знають, що таке хліб. Зустрічайте!
Учень 1:
Хліб на столі – Бог у хаті.
Не ми Хліб носимо, а Хліб нас,.
Хліб житній – батько рідний.
Хліб – батько, вода – мати.
з Хлібом і стіл – престіл, і хата – багата.
Коли є Хліба край, то й під вербою – рай.
З Хлібом і пісня миліша, і хата тепліша.
Нема Хліба без роботи, а роботи без Хліба.
Учень 2:
Калач приїсться, а хліб ніколи.
Яка пшениця, така й паляниця.
Легкого хліба захотів.
Де хліб і вода, там нема голода.
З полови хліба не спечеш.
Коли хліб на столі, то стіл — престіл,
а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.
Ведучий:
Хліб на столі – Бог у хаті. ОТЖЕ ХЛІБ — ЖИВИЙ, у нього є Душа. Книш на Різдво навіть має зверху хлібенятко, що його називають „душею”. Тому призначення Хліба – творити Життя, наділяти всіх Живильною Силою Землі-Матінки.
Ведуча:
З`явиться на світ дитина – з Хлібом йдуть на родини. З Хлібом приходять і на хрестини, виряджають когось у дорогу – ув`язують у рушник житній окраєць або шматочок освяченої Бабки, щоб оберігав подорожнього від біди. З Хлібом йдуть свататись, Хлібом благословляють на подружнє життя, з Хлібом йдуть на новосілля.
Ведучий:
Xліб здавна є символом добробуту та гостинності. Протягом віків у народі вироблялося ставлення до нього як до священного предмета. Крихти й уламки хліба ніколи не викидали, а віддавали птиці чи худобі. За гріх вважалося недоїсти шматок хліба, а якщо такий шматок падав на землю, годилося підняти його, почистити від пилу, поцілувати й доїсти.
Учень 1.
Притча хліб
Якось один чоловік знайшов велику грудку золота. У своєму господарстві він, звичайно, не міг його застосувати і вирішив продати, але боявся продешевити.
І пішов чоловік до мудреця з проханням допомогти визначити вартість золота. І сказав йому мудрець:
1. Ти що – небудь сьогодні їв?
2. Нічого не їв.
3. А вчора?
4. І вчора не їв.
5. А позавчора?
6. Позавчора їв.
7. От коли поголодуєш три доби, своє золото віддаси за шматок хліба.
Уміймо цінувати не примарне, а справжнє наше багатство – хліб. Кожного разу, беручи в руки запашну скибку хліба, згадуймо його творців. Шануймо їхню працю!

Пісня “Про жито”
Учень 1.
Про хліб
Українська народна казка
Було це ще тоді, коли звірі розмовляли людською мовою. Дав бог людям жито і пшеницю, щоб вони обробляли його та хліб мали. Але не такі, як зараз, а широколисті і по п’ять — шість колосків на стеблі. Але люди не шанували цього Божого дару, адже хліба було доволі. Вони розкидали ці рослини, топтали їх та знищували.
Не зміг бог терпіти такої наруги над хлібом, та й відібрав у людей всю пшеницю і жито до останньої зернини. Настали для людей важкі часи. Голодні. Терплять, але не просять у бога пробачення.
От зібралися коти та собаки і стали радитися. Шкода їм дуже людей, бо ж таки бідують. І вирішили коти та собаки іти до бога, просити за людей, щоб Він повернув їм хліб. Пішли вони і стали слізно просити. Змилостивився бог на цих бідних тваринок і дав їм пшеницю та жито. Але тепер стебло стало високе, тоненьке, з одним колоском та ще й колючим, щоб не змогли люди його використовувати не там де потрібно.
Ось, тому, той хліб, що ми зараз їмо, собачий і котячий і потрібно їм завжди давати окраєць хліба.

Учениця 1.
Про хліб
Українська народна казка
Колись, у давнину, сіяли люди пшеницю. І росла вона не така, як зараз, а з великим колоском від самої землі. Тому й мали люди добрий врожай, мали з чого пекти хліб і пироги.
Прийшов час і люди перестали цінувати даний їм богом скарб, стали викидати хліб. Бог розгнівався і вирішив забрати у людей хліб назавжди. Але прийшли до бога звірі і попросили залишити їм хоч один колосок. Бог змилувався і вирішив, щоб люди не кидались хлібом, тож нехай заробляють його важкою працею.
А пшеничний колосок з того часу росте маленький.

Учень 1.
Про хліб
Українська народна казка
Колись хліб родив такий, що пшениця мала колос від землі до самого верха. Але люди були невдячні і прогнівили бога. І господь сказав:
— Заберу у вас хліб.
Але почали плакати коти і собаки, які жили з людьми, і просили дати їм хліб. Тоді господь сказав:
— Залишу тільки зерно зверху колоска котам і собакам.
Відтоді ми їмо котячий і собачий хліб. Цих тварин треба любити, не ображати, бо ми їмо їхній хліб.
Ведучий. Щедра і благодатна рідна земля, на якій зростають покоління за
поколінням невтомні трударі з мозолостими долонями, завжди
готові до трудових подвигів в ім`я рідного краю.
Доки праця радує десниці,
Й смак солодкий в рідної водиці,
Певен я – не висохнуть криниці
Ті, які копали ще діди.
Ще ми хазяї на ріднім полі,
Ще умієм сіять і орать.
Не дамо сум`яттю і недолі
Та козацькі душі осідлать.
І не слід із відчаю журитись,
Бо, поки буя вишневий цвіт,
Буде жить, не може загубитись
На землі наш хліборобський рід.
Ведуча. Хліб – це життя. Так вважають трударі землі. І саме так є воно
насправді. З глибини віків прийшов до нас хліб. Він батько всіх
земних цивілізацій. У нього сила людства і його прогрес.
Ведуча. Хоч би де людина трудилася: у місті чи в селі, на суші чи в морях
або на повітряних трасах – всі ми голосом серця поєднані з тими,
хто годує країну, чия невсипуща доля – літо і зиму – в полях, у
цехах, під відкритим небом.
Ведуча. Їм, майстрам – хліборобам, вклоняємось і в будні, і в свята. Їхню
любов до землі несемо у книги, в поеми. Адже хвала людині –
творцеві, хвала життю.

Учениця 2.
Пахне хліб!

Як тепло пахне хліб!
Любов`ю трударів і радістю земною.
І сонцем, що всміхалося весною.
І щастям наших неповторних діб.
Духмяно пахне хліб!!!
1. Не кидайсь хлібом, він святий, -
В суворості ласкавій бувало каже дід
Малечі кучерявій.
1. Не грайся хлібом, то ж бо гріх,-
Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало каже мати.
Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські ріднить мови.

Хто зерно сіє золоте
В землі палку невтому,
Той сам пшеницею зросте
У полі вселюдському.

Хліб! У пошані до нього
Схилімо низько чоло.
Хліб! Це святіше святого,
Сонце, життя, і тепло.
Пісня „Україна”

Кiлькiсть переглядiв: 549

Коментарi

  • engladCop

    2017-09-04 20:40:26

    Интересно[url=http://kr.usaeducation.ru/karta-sajta];)[/url]...